Світова спільнота з увагою стежить за драматичною історією, що розгортається навколо жіночої збірної Ірану з футболу. Після виступу на Азійському Кубку деякі гравчині зіткнулися з жорсткою критикою та навіть звинуваченнями у “військовій зраді” з боку державної телевізії на батьківщині. Побоюючись за свою безпеку у разі повернення до Ірану, семеро членів команди, включаючи футболісток та персонал, вирішили шукати політичного притулку в Австралії.
Австралійський уряд запропонував іранським спортсменкам притулок, мотивуючи це занепокоєнням за їхню безпеку. Міністр внутрішніх справ Австралії Тоні Берк повідомив, що його відомство поширило цю пропозицію на всіх членів делегації. Водночас він попередив, що Австралія не має можливості забезпечити перевезення їхніх родин з-за кордону. Більшість команди повернулася до Малайзії, тоді як семеро гравчинь залишилися в Австралії, скориставшись шансом на нове життя.
Однак ця історія отримала неочікуваний поворот. За словами Тоні Берка, одна з семи футболісток, яка спочатку шукала притулку, передумала і попросила дозволу повернутися до Ірану. Що особливо шокує, за інформацією австралійської влади, ця жінка розкрила іранським чиновникам місцезнаходження своїх товаришок по команді, які теж шукали притулку. З міркувань безпеки австралійська сторона негайно вжила заходів для переміщення інших футболісток до безпечнішого місця, попередньо переконавшись, що рішення жінки про повернення до Ірану було добровільним.
Ця історія, що нагадує гостросюжетний фільм, розкриває справжню боротьбу за свободу та особистий вибір. Перші п’ять футболісток здійснили справжню “втечу” від своїх супроводжуючих, використовуючи ліхтарики телефонів для подачі сигналів “SOS” та буквально вислизаючи через аварійні виходи. Цей випадок підкреслює складні виклики, з якими стикаються люди, що шукають захисту та нового життя, а також важливість підтримки свободи та прав людини, незалежно від обставин.
